Клінічне значення варіабельності ритму серця (ВРС) вперше оцінили в 1965 році, коли E. H. Hon і S. T. Lee відзначили, що розвитку дистресу плода передує альтернация інтервалів між серцевими скороченнями, що виникає до того, як відбулися якісь видимі зміни власне серцевого ритму [4]. Пізніше B. M. Sayers і співавтори звернули увагу на присутність фізіологічних ритмів в сигналі серцебиття [6].

У клінічних дослідженнях показано, що реакції вегетативної нервової системи можуть служити предикторами розвитку аритмій у хворих з патологічними змінами в серці, наприклад, при наявності додаткових провідних шляхів або при дилатації передсердь, ішемічної хвороби серця (ІХС) і гіпертрофії лівого шлуночка [7, 10, 15, 17]. Деякі автори припускають, що дисфункція вегетативної регуляції серцево-судинної системи (ССС) впливає на виживання після інсульту [1].

Мета дослідження:

виявлення наявності взаємозв'язків між показниками ВРС і структурно-функціонального стану серця у пацієнтів з церебральним атеросклерозом (ЦА) 1-3-го ступеня в залежності від полушарной локалізації ішемічного вогнища.

Матеріали і методи.

У комплексному клініко-інструментальному дослідженні взяли участь 229 пацієнтів з ЦА 1-3-го ступеня.

Діагноз "церебральний атеросклероз" формулювався відповідно до класифікації атеросклерозу Всесвітньої організації охорони здоров'я від 2015 року і підтверджувався даними лабораторних та інструментальних досліджень (ультразвукова доплерографія церебральних артерій, магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку).

Дизайн дослідження: просте проспективне нерандомізоване, з послідовним включенням пацієнтів. Проводилося на базі відділу судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології імені Д.ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ).

У дослідження не включали пацієнтів з усіма формами фібриляції передсердь, з неконтрольованою ГБ (АТ) >160/90 мм рт.ст., порушеннями ритму, що вимагають проведення антиаритмічної терапії, зниженням ФВ<40% за даними двомірної ехокардіографії (ЕхоКГ), серцевою недостатністю (III, IV ФК по NYHA), вираженими порушеннями функції нирок і печінки, з наркотичною або алкогольною залежністю, перенесеними гострими запальними захворюваннями протягом попереднього місяця. У дослідженні не брали участь пацієнти, які перенесли реваскуляризацію, з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда та ревматичними вадами серця.

Всі пацієнти проходили загальноприйняте клінічне, лабораторне (загальний аналіз крові та сечі, визначення ліпідного профілю, рівня креатиніну, сечовини, глюкози, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, білірубіну) та інструментальні дослідження (трансторакальна ЕхоКГ, електрокардіографія (ЕКГ), МРТ головного мозку).

Повний текст статті дивіться нижче.